Вітаю дев’ятикласників
у моєму блозі!
Сьогодні ми з
вами постійно використовуємо різні технічні засоби і навіть не замислюємося хто
є їх автором, як винахідники прийшли до ідеї створення того чи іншого винаходу.
Тож пропоную Вам
долучитися до розробки проекту: «Історія створення обчислювальної техніки в
обличчях» в рамках даного блогу.
Завдання: напишіть у коментарях короткі біографічні
дані та опишіть винаходи в області обчислювальної техніки одного із науковців (до
трьох абзаців).
1. Леонардо да Вінчі
2. Блез Паскаль
3. Г.В. Лейбніц
4. Чарльз Беббідж
5. П.Д. Хрущов
6. О.М. Щукарев
7. Дж. В. Атанасов
8. Джон фон Нейман
9. С.О. Лебедєв
10. В.М. Глушков
11. О.А.Ляпунов
12. А.П. Єршов
13. Білл Гейтс
14. Пол Аллен
15. Стівен Возняк
16. Атанасов Джон Вінсент
17. Вірт Ніклаус
18. Мінські Мартвін
19. Стів Джобс
Ляпунов Олексій Андрійович
ВідповістиВидалитиЛяпуно́в Олексі́й Андрі́йович (25 вересня (8 жовтня) 1911–23 червня 1973) — радянський математик, член-кореспондент АН СРСР (1964). Автор праць із теорії множин, математичних питань кібернетики, математичної лінгвістики.
Під його керівництвом почалися перші в СРСР роботи з кібернетики. Наприкінці 1950-х років Ляпунов сформулював основні напрями розвитку кібернетики, з урахуванням яких протягом наступних десятиліть отримали розвиток загальні та математичні основи кібернетики, обчислювальних машин, програмування та інші напрями науки. Розробив математичну теорію керуючих (кібернетичних) систем. У 1954–1964 роках Ляпунов організовував і вів семінар з кібернетики в МДУ.
Ляпунов створив перші навчальні курси програмування і розробив операторний метод програмування. Заклав основи машинного перекладу і математичної лінгвістики, біологічної кібернетики і математичних методів у біології.
Блез Паскаль ( фр. Blaise Pascal [Blɛz paskal] ; 19 червня 1623, Клермон-Ферран, Франція - 19 серпня 1662, Париж, Франція) - французький математик, фізик,літератор і філософ. Класик французької літератури, один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики.
ВідповістиВидалитиПаскаліна — механічний калькулятор створений у 1642 році .
Машина Паскаля являла собою механічний пристрій у вигляді шухлядки з численними, пов'язаними один з одним зубчастою передачою, шестернями. Числа вводилися в машину за допомогою відповідного повороту набірних коліщат. На кожне з цих коліщат, що відповідали одному десятковому розряду числа, були нанесені поділки від 0 до 9. При введенні числа, коліщатка прокручувалися до відповідної цифри. Зробивши повний оберт надлишок над цифрою 9 коліщатко переносило на сусідній розряд, зсуваючи сусіднє коліщатко на 1 позицію. Перші варіанти «Паскаліни» мали п'ять зубчастих коліс, пізніше їх кількість збільшилася до шести або навіть восьми, що дозволяло працювати з великими числами, аж до 9999999.
Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (Ляйбніц) (нім. Gottfried Wilhelm Leibniz; 1 липня 1646, Лейпциг — 14 листопада 1716, Ганновер) — провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат.
ВідповістиВидалитиПередбачив принципи сучасної комбінаторики. Зробив вагомий внесок у логіку і філософію. Через кодування намагався створити універсальну числову дескриптивну платформу для всіх наук – прообраз сучасних формальних систем. Створив першу механічну лічильну машину, здатну виконувати додавання, віднімання, множення й ділення. Незалежно від Ньютона створив диференціальне й інтегральне числення і заклав основи двійкової системи числення. У рукописах і листуванні, які було надруковано лише в середині 19 ст., розробив основи теорії детермінантів. Зробив вагомий внесок у логіку і філософію. Мав надзвичайно широке коло наукових кореспондентів, багато з ідей викладено в рукописах і листуванні, що ще й досі повністю не надруковано.1673 року, після знайомства з Християном Гюйгенсом, Лейбніц створив механічний калькулятор (арифмометр), що виконує додавання, віднімання, множення і ділення чисел, а також добування коренів і піднесення до степеня.[14] У машині Лейбніца використовувався принцип зв'язаних кілець підсумовуючої машини Паскаля, але Лейбніц ввів у неї рухомий елемент (прототип каретки настільного калькулятора), що дозволив прискорити повторення операції додавання, необхідне при перемножуванні чисел. Замість коліщат і приводів у машині Лейбніца використовувалися циліндри з нанесеними на них цифрами. Кожен циліндр мав дев'ять рядів виступів або зубців. При цьому перший ряд містив один виступ, другий ряд — два виступи і так аж до дев'ятого ряду, що містив відповідно дев'ять виступів. Циліндри з виступами були рухомими.
Спеціально для своєї машини Лейбніц застосував систему числення, що використовує дві цифри: 0 і 1. Принцип двійкової системи числення Лейбніц пояснював на прикладі коробочки з отворами: відкритий отвір означає 1, закритий — 0. Одиниця позначалася кулею, що випала, нуль — відсутністю кулі. Двійкова система числення Лейбніца знайшла згодом застосування в автоматичних обчислювальних пристроях. Машина була продемонстрована у Французькій академії наук і лондонському Королівському суспільстві.
Ма́рвин Ли Ми́нский— американский учёный в области искусственного интеллекта, сооснователь Лаборатории искусственного интеллекта в Массачусетском технологическом институте.
ВидалитиМарвин Минский родился 9 августа 1927 в Нью-Йорке Получил бакалавра математики в Гарварде (1950) В настоящее время является профессором информационных искусств и наук, профессором электроники и электротехники и профессором вычислительных наук. Создал Главный графический дисплей (1963) конфокальный сканирующий микроскоп. В 1951 обучающуюся машину со случайно связанной нейросетью — SNARC .Написал книгу «Персептроны»
Список основных работ:
1. Нейронные сети и проблема модели мозга, диссертационная работа, Принстонский университет, 1954г;
2. Семантическая обработка информации, MIT Press, 1968 год;
3. Искусственный интеллект, в соавторстве с Сеймуром Папертом, Univ.of Oregon Press, 1972 год;
4. Общение с внеземным разумом, 1985 год;
5. Эмоциональная машина, ноябрь 2006 год.
Андрі́й Петро́вич Єршо́в (19 квітня 1931, Москва — 8 грудня 1988, Москва) — радянський програміст і математик, один з творців «шкільної інформатики», лідер в області теорії й автоматизації програмування, основні праці якого охоплюють теоретичне й системне програмування, мови програмування, теорію схем програм, мішані обчислення.
ВідповістиВидалитиНародився в Москві в родині інтелігентів: батько був інженером-хіміком, мати — бібліотекарем. У 1943 р. батьки А. П. Єршова переїжджають у Сибір, до м. Кемерово, де Андрій Петрович в 1949 р. закінчив середню школу. Того ж року вступає на фізико-технічний факультет Московського університету, збираючись стати фізиком. Однак на цьому факультеті йому вчитися не довелось, але було дозволено перевестися на механіко-математичний факультет того ж університету.
У Новосибірську під патронатом А. П. Єршова були розпочаті експерименти з викладання програмування, а потім й інформатики, школярам. Під цей освітній проект були розроблені комп'ютер «Агат», навчальна система «Школярка» і мова «Рапіра». Для запису алгоритмів у пробних навчальних посібниках уперше була застосована Алгол-подібна мова з російською нотацією (так звана «навчальна алгоритмічна мова»). Для неї через нетривалий час на механіко-математичному факультеті МДУ була створена «комп'ютерна реалізація» — компілятор, який дістав назву «Е-практикум» і був досить швидко портований на всі типи «шкільних» комп'ютерів.
Ві́льям Ге́нрі Ґейтс III (англ. William Henry "Bill" Gates III ; * 28 жовтня 1955, Сіетл, США) — У 1975засновник (спільно з Полом Алленом) і голова ради директорів корпорації Майкрософт, співголова. На 30 вересня 2014 року став в 21 раз найбагатшим землянином.
ВідповістиВидалитиУ 1995р, Білл Гейтс написав книгу «Дорога в майбутнє» (англ. The Road Ahead), в якій виклав свої погляди на те, в якому напрямку рухається суспільство у зв'язку з розвитком інформаційних технологій. У 1996р, коли корпорація Microsoft була переорієнтована на Інтернет-технології, Гейтс вніс до книги значні корективи.
У 1999р, Білл Гейтс написав книгу «Бізнес зі швидкістю думки» (Business @ the Speed of Thought), яка показує, як інформаційні технології можуть вирішувати бізнес-завдання в абсолютно новому ключі.
ВідповістиВидалитиАтанасов Джон Вінсент
Атанасов Джон Вінсент (1903-1995) - автор першого проекту електронної цифрової обчислювальної машини. У січні 1941 року в газеті "Де Мойн Трибюн" з'явилася невелика замітка, в якій повідомлялося, що "Д-р Джон Атанасов, професор фізики коледжу Айови, будує ЕОМ, яка за принципом своєї роботи ближче людському мозку, ніж будь-яка інша машина ".Машина Атанасова була практично готова в грудні 1941 року, але була в розібраному вигляді, і все роботи з реалізації цього проекту припинилися. Лише в 1973 р. пріоритет Атанасова як автора першого проекту ЕОМ був підтверджений рішенням федерального суду США.
Про те як Атанасов прийшов до занять обчислювальною технікою можна лише здогадуватися. Спочатку він професійно займався фізикою. У 1930 р. захистив докторську дисертацію, присвяченій електронній структурі атомів гелію. Робота була пов'язана з великими обсягами обчислень, і це, очевидно, наштовхнуло Атанасова на думку створити електронний пристрій для автоматизації обчислень. Приклади таких пристроїв вже були.
Джон Атанасов народився в Гамільтоні, штат Нью-Йорк, 4 жовтня 1903 року. Його батько Іван Атанасов, болгарський емігрант, був інженером-електриком. Мати, американка Айва Луцена Парді, була вчителем алгебри. Атанасов закінчив гімназію в Малборі, штат Флорида, з відзнакою в галузі математики. Поступив у 1921 році до університету в Гейнсвілі, що у Флориді, де отримав диплом інженера-електрика в 1925 році. У вересні цього ж року Атанасов став викладати математику в коледжі штату Айова. У травні 1930 року захистив докторську дисертацію в університеті штату Вісконсин. Працював асистентом-професором математики і фізики в Державному коледжі штату Айова. Там він створював перший в світі електронний цифровий комп'ютер для того, щоб прискорити та полегшити розв'язання математичних рівнянь з допомогою методів, які обґрунтував та розвивав Михайло Кравчук.
ВідповістиВидалитиДжон Вінсент Атанасов не запатентував електронний цифровий комп'ютер, винайдений і сконструйований ним в кінці 1930-х — на початку 1940-х років. Також він мовчав про свій комп'ютер з середини 1940-х років до середини 1960-х. Після того, як адвокати однієї з американських компаній дізналися про його винахід, він, після одного з найбільших судових процесів в історії США, був визнаний творцем першого в світі електронного комп'ютера.